«ОДНИНІ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА СТАЄ САМОСТІЙНОЮ, НІ ВІД КОГО НЕ ЗАЛЕЖНОЮ, ВІЛЬНОЮ, СУВЕРЕННОЮ ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ» : 100 РОКІВ ВІД ПРОГОЛОШЕННЯ IV УНІВЕРСАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

У ці січневі дні українство відзначає 100-річний ювілей доленосної події в історії вітчизняного державотворення – урочисте проголошення 9 (22) січня 1918 р. IV Універсалу Української Центральної Ради. Документ декларував незалежність Української Народної Республіки, заявляв про її прагнення до мирного співіснування з усіма сусідніми державами, і, таким чином, ознаменував завершення складного національно-визвольного змагання українців за утвердження державного суверенітету.

Зміст IV Універсалу одразу був доведений до широкого загалу – його опублікували в газетах та афішах, а значення, яке для українського народу навряд чи можна переоцінити, визначили ще провідні державні діячі того часу у своїх щоденниках та мемуарах. Універсал як основний державоформуючий документ впродовж 1918–1921 рр. був розтиражований різними друкарнями. Текст Універсалу публікувався окрім української російською, польською і єврейською мовами.

Зібрання всіх чотирьох універсалів Української Центральної Ради у листівках (вони ж аркушівки, летючки, метелики) зберігається у спеціалізованій колекції відділу стародруків та рідкісних видань НБУ ім В І Вернадського. Всього в її складі нараховується 11 варіантів аркушівок з текстами всіх універсалів: 4 варіанти друку І Універсалу, 1 – ІІ Універсалу, по 3 – ІІІ і IV Універсалів.

Офіційний текст документу у такому виді друкованої продукції передавався без змін (збережені назва, структура та зміст, дата ухвалення), натомість їм притаманні значні розбіжності в аркушевій формулі, наборі, а також у художньому оздобленні. Жоден наявний у відділі примірник не позбавлений художніх друкарських засобів: застосування різних шрифтів, виділень жирним шрифтом і курсивом, відступами, виокремлення ключових положень документу, тому подібне.

У друкарні Міністерстві внутрішніх справ Української Центральної Ради були надруковані у вигляді летючок всі універсали Української Центральної Ради. У колекції листівок відділу стародруків та рідкісних видань зберігаються такі видання друкарні Міністерства внутрішніх справ з текстами ІІІ і IV Універсалів. Це листівки, з характерними притаманними їм рисами оздоблення – одноаркушеві, розміром 42 на 26 см, текст в два стовпчики. Під лінійною рамкою дрібним шрифтом вміщено друкарські відомості «Видання Інформаційного бюро при Мін. Вн. Справ Друк. Мініст. Внутр. Сп., Хрещатик № 31. Телефон 17-22».

Інше представлене в колекції видання ІV Універсалу – російськомовна аркушівка розміром 54 на 22,5 см, без зазначення місця друку й видавництва. У тексті в два стовпчики, виділено основні ідеї документу.

Видання тексту Четвертого Універсалу здійснила редакція «Робітничої газети» у друкарні С. В. Кульженка в Києві. Щоденна «Робітнича газета» була друкованим органом Центрального Комітету Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії – однієї з найвпливовіших політичних партій доби Української революції, члени якої брали участь у підготовці універсалів УЦР. У колекції зберігаються декілька примірників. Листівка являє собою двостороннє двомовне видання (з лицьового боку українською, зі зворотного – російською мовами), має видовжену форму.

Великі розміри листівок свідчать про те, що вини були орієнтовані на масового читача та для вивішування, перш за все, в людних місцях. Листівкова форма була також зручною для розповсюдження документів центральної влади серед регіонів країни, як найбільш оперативний спосіб доведення офіційної інформації до населення. Аркушівки з текстами універсалів могли використовуватися агітаторами, направленими на місця інформаційним бюро при Міністерстві внутрішніх справ УНР, а також політичними і громадськими організаціями, що підтримували владу Української Народної Республіки. Водночас, відсутність вихідних даних на деяких аркушевих виданнях може свідчити про те, що наявна листівка друкувалася нашвидкуруч за напівлегальних обставин.

Листівки як вид друкованого продукту набули особливого поширення під час революційних подій 1917–1921 рр. Вони засвідчили остаточне політичне та державотворче пробудження України, адже стали друкованим продуктом різноманітних центральних та місцевих органів влади та управління, політичних сил, громадських організацій, професійних груп, а подекуди й окремих осіб. Аркушівки зафіксували початки національного будівництва та відобразили законодавчі тенденції Української Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР.

Відділ стародруків та рідкісних видань