…В освітленій ранковим сонцем залі ошатного старовинного приміщення бібліотеки на вулиці Володимирській Грамота у відповідному для демонстрації обрамленні стала безумовним центром уваги. Хоча розміщена була й не в центрі, оскільки центр зали займали почесні гості, але вона, без сумніву, посідала чільне місце на цьому непересічному й хвилюючому заході. Заході, присвяченому поверненню унікального раритету додому більш як через сім десятиліть

Історія вимушених мандрів Грамоти Петра І з цих стін до Німеччини й назад заслуговує окремої докладної розмови, що й буде зроблено пізніше. А на тепер слід відзначити, що цей документ має велику історичну цінність. Грамота була вивезена в роки Другої світової війни з колекції рукописного відділу Бібліотеки Академії наук України (нині Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського), зокрема із зібрання документів Софійського монастиря, у складі котрого зберігалися документи Київської митрополії та колекції Софійської митрополичої ризниці. Цей факт встановлений завдяки дослідженням групи німецьких та українських експертів.

Унікальний історичний документ опинився після війни в Тюбінґені, в Інституті східноєвропейської історії та регіональних досліджень Тюбінгенського університету імені Ебергарда Карла (земля Баден-Вюртемберґ, Німеччина). Історія Грамоти детально висвітлена у спільній статті німецьких та українських науковців і експертів, причетних до її повернення –  К. Кур-Корольов, К. Кухер, Н. Сінкевич, Т. Себти «Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р.», опублікованій у 2017 році у виданні НБУВ «Бібліотечний вісник» №1 (режим доступу: http://bv.nbuv.gov.ua/doc/bv_2017_1_8).

Значний внесок і, власне, вирішальні кроки у справі повернення Грамоти зроблено завдяки діяльності Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, створеної при Міністерстві культури України. Співголовою цієї комісії з Української сторони була перший заступник міністра культури України пані Світлана Фоменко, співголовою з Німецької сторони – Посол з особливих доручень, статс-секретар у відставці пан Міхаель Янсен.

Активно сприяли поверненню Грамоти міністерства закордонних справ Німеччини та України, а також Українське посольство в Німеччині та Німецьке посольство в Україні.

У квітні цього року унікальний документ було доставлено з Німеччини до Києва. Раритет зустрічав і приймав особисто міністр культури України Євген Нищук. 24 травня у національному заповіднику Софія Київська Міністерство культури України організувало презентацію Грамоти і відкрило її на декілька днів широкому культурному загалові.

А 30 травня в урочистій атмосфері  перший заступник міністра культури України Світлана Фоменко та генеральний директор Національної  бібліотеки України імені В.І. Вернадського Любов Дубровіна підписали акт прийому-передачі культурної цінності. І цій хвилюючій події щиро аплодували присутні високі гості – віце-президент Національної академії наук України, голова Секції суспільних та гуманітарних наук НАН України академік Сергій Пирожков, радник Президії НАН України, почесний генеральний директор НБУВ академік Олексій Онищенко,  заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар, перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Себастьян Ґроміґ, міністр культури Євген Нищук, директор Інституту Східноєвропейських студій Тюбінгенського університету Клаус Гества, українські та німецькі науковці.

Відкриваючи урочисте зібрання, віце-президент Національної академії наук України, голова Секції суспільних та гуманітарних наук НАН України академік Сергій Пирожков  у своїй вітальній промові зазначив, що цього дня відбувається визначна міжнародна подія – повернення в Україну історичної пам’ятки, вивезеної з тодішньої Бібліотеки Академії наук УРСР під час Другої світової війни, – Грамоти Петра І, виданої в 1708 році на підтвердження  поставлення на Київську митрополію обраного духовенством після смерті митрополита Варлаама Ясинського митрополита Іоасафа Кроковського, який був одним з найближчих сподвижників гетьмана Івана Мазепи. Це одне з надзвичайно важливих джерел як церковної, так і політичної історії України початку ХVІІІ століття, що відображає складні стосунки між Україною та Російською імперією і засвідчує волелюбний дух українців та прагнення тодішньої влади обмежити права митрополії. Сьогодні ця пам’ятка повертається до свого природного середовища, повертається додому,  до складу історичної колекції  документів Софійського монастиря, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України.

 Він повідомив, що ця бібліотека створювалася в листопаді  1918 року гетьманом України Павлом Скоропадським як важлива установа Української Академії наук у непростий час революцій, війн,  великих соціальних потрясінь і новітнього державотворення – встановлення радянської влади, скасування попередніх інститутів періоду Російської імперії, націоналізації усіх форм приватної власності. Цей процес супроводжувався відділенням церкви від держави та конфіскацією її майна. Виникла реальна загроза втрати усього багатовікового надбання попередньої культурної спадщини, передусім пам’яток писемності й друку, багато колекцій було залишено напризволяще.

І ось у ті часи, наголосив С. Пирожков, когорта видатних державних діячів на чолі з першим президентом Української Академії наук Володимиром Івановичем Вернадським змогли не лише започаткувати  потужний науковий центр світового значення, а й за короткий час сконцентрувати унікальні рукописні й книжкові фонди світової літературної та культурної спадщини. Створюючи Національну книгозбірню, Академія наук взяла під своє крило значну кількість книжкових та рукописних колекцій багатьох приватних бібліотек, музеїв, університетів, просвітницьких організації та церковних зібрань, яким загрожувала небезпека втрати, і тим самим вдалося зберегти ці раритети, історичну пам’ять українського народу. Сьогодні в цьому історичному корпусі Національної бібліотеки зберігається величезний масив культурного надбання, що нараховує майже 6 тисяч одиниць унікальних фондів.

Чергова загроза втрати для України її унікальних пам’яток і документів, зауважив промовець, була пов’язана з періодом Другої світової війни, коли ці колекції були незаконно вивезені до Німеччини, і доля багатьох з них і досі невідома. Тому акт повернення цього трофею війни  має таке велике як символічне, так і практичне значення для подальшого розвитку сучасних українсько-німецьких відносин, а головне – він є результатом доброї волі та наполегливої діяльності великої групи вчених, дипломатів,  юристів та державних діячів Німеччини та України. Це не могло відбутись без допомоги, в тому числі фінансової, Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина, Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, за що С. Пирожков висловив усім щиру подяку.

Він також підкреслив, що значний внесок у справі повернення Грамоти зроблено завдяки діяльності Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, створеної при Міністерстві культури України, де протягом років працювали наукові експерти в обох сторін. Повернення Грамоти відбулося також за сприяння Посольства України в Федеративній Республіці Німеччина.

Окремо відзначив С. Пирожков, що вперше в історії України та Німеччини відбувається така значна наукова подія, як українсько-німецький колоквіум, присвячений, по суті, одній темі: «Поставлення на Київську митрополію Іоасафа Кроковського 1708 року: Українсько-німецька історія оригіналу грамоти Петра І», організований під патронатом Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина та Національної академії наук України, за сприяння Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України та Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина, а також –  Інституту Східноєвропейських студій Тюбінгенського університету. Цей колоквіум об’єднав авторитетних і знаних вчених наших країн, експертів, які долучилися до вивчення та повернення цього історичного документа, вчених, що зробили значний внесок у дослідження  реституційних проблем, і відкрив нові перспективи в наших наукових стосунках та творчій співпраці. Тож від імені Національної академії наук України та її президента Бориса Євгеновича Патона промовець щиро привітав усіх учасників цього  форуму і побажав успіхів у його роботі.

Привітав присутніх з цією важливою подією й заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, зазначивши, що сам факт повернення історичної цінності – це ознака цивілізованої співпраці України та Німеччини, і цьому, безумовно, сприяла скоординована взаємодія дипломатичних кіл України та Німеччині в ході цієї тривалої роботи. 

Перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Себастьян Ґроміґ  наголосив, що здійснені спільні дослідження і саме повернення Грамоти Петра І до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського стали чудовим прикладом того, наскільки багатогранною є двостороння німецько-українська співпраця. Ця грамота через більш як 300 років після свого існування нарешті знову повернулася туди, де перебувала як важливий історичний документ і цінна пам’ятка культури. Пан Ґроміґ висловив сподівання, що цей жест німецької сторони слугуватиме позитивною основою для подальшої спільної взаємодії, і в ході тісної німецько-української співпраці вдасться також надати динаміки й щодо інших випадків переміщених культурних цінностей.

Міністр культури України Євген Нищук  також висловив щиру вдячність німецьким та українським дослідникам, науковцям, працівникам бібліотеки Вернадського й музейникам. Це велика історія й великий символізм, зазначив він. Копітка робота великої групи дослідників завершилась цією надзвичайно значною подією повернення раритету, і так символічно вийшло, що цей акт збігся в часі з важливим для нас періодом повернення українській церкві автокефалії. У цих стінах бібліотеки  –  осередку рукописної культурної спадщини й пам’яток Грамота стане справжньою перлиною, яка притягуватиме сюди багатьох зацікавлених людей: дослідників, істориків, інших науковців, зрештою всіх, хто цікавиться як питаннями державотворення України, так і нашого релігійного становлення.

Директор Інституту Східноєвропейських студій і краєзнавства Тюбінгенського університету професор  Клаус Гества поділився своєю радістю від того, що Грамота, яка довгий час зберігалася в їхньому інституті, щасливо повернулась додому. Це результат тривалої роботи науковців і завершення етапу кількох десятиліть досліджень історії та мандрів цього унікального документа. Найбільш вирішальною в цьому питанні, наголосив К. Гества, є робота  Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, створеної в 2016 році. Робота цієї групи – приклад для вирішення країнами багатьох питань конструктивно й у взаємному порозумінні. І це дає надію на подальші дослідження, бо ще залишається багато питань, котрі цього потребують. Великої подяки заслуговує також наполеглива робота наших німецьких науковців з Інституту Східноєвропейських студій, зазначив його директор, приємно було працювати й з українськими колегами. Він подякував  також дипломатичним службам, міністерствам закордонних справ обох країн і Міністерству культури України, а окреме щире слово вдячності висловив на адресу організатора цієї події генерального директора Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Любові Дубровіної.

Одразу після передачі Грамоти відбувся українсько-німецький колоквіум «Поставлення на Київську митрополію Іоасафа Кроковського 1708 року: Українсько-німецька історія оригіналу грамоти Петра І», організований під патронатом Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина та Національної академії наук України. У ньому взяли участь українські та німецькі фахівці й експерти, які долучилися до вивчення та повернення цього історичного документу,  вчені, які досліджують питання долі культурних цінностей під час Другої світової війни та реституції.

Директор Інституту Східноєвропейських студій Тюбінгенського університету професор Клаус Гества зробив доповідь-презентацію   результатів німецько-українського дослідницького проекту щодо походження Грамоти, проведеного під патронатом Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина. Про шлях цього історичного документа з Софійського собору до Національної бібліотеки та місцезнаходження грамоти до 1941 року розповіла київський науковець доктор Тетяна Себта. Тему історичного значення Грамоти на поставлення митрополита Іоасафа Кроковського  розкрила українсько-німецька дослідниця доктор Наталія Сінкевич (Київ/Тюбінген). Доктор Корінна Кур-Королев (Берлін/Потсдам) доповіла про результати свого дослідження дій підрозділу особливого призначення «Потсдам» з СС – Зондеркоманди Кюнсберг у Києві, яка займалась вивезенням цінностей до Німеччини.   Про перебування грамоти Петра І в Інституті у Тюбінгені йшла мова у доповіді доктора Катаріни Кухер (Тюбінген).  А професор Вольфганг Айхведе (Бремен/Берлін) у своїй доповіді торкнувся теми про те, як, здавалося б,  випадковості сприяють надзвичайним відкриттям, та розповів про показову аналогію з випадком реституції однієї грамоти Петра І в 1995 році.

Українські вчені, й зокрема науковці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, також доклали значних зусиль до повернення раритету і дослідження цього питання. Директор Інституту рукопису доктор Ольга Степченко й директор Інституту книгознавства професор Галина Ковальчук зробили доповіді про книжкове зібрання та колекцію рукописів Софійського монастиря в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського.

Радник Президії НАН України, почесний генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Олексій Онищенко, підбиваючи підсумки обговорення, підкреслив, що акт повернення раритету на його історичне місце є свідченням цивілізованого співробітництва двох країн і має міждержавне значення. Але власне повернення – не єдина заслуга цієї роботи, друга складова – саме дослідницький і науковий процес, який мав своїм наслідком такий важливий для нас результат. І хоч царські грамоти сприймались неоднозначно, бо український волелюбний народ не любив імперських вказівок і утисків, але цей документ був виданий відомому українському релігійному й громадському діячеві,  отже таким чином визнавались його роль і місія, тому ця подія була непересічною для історії, не кажучи вже про непересічність для нас факту повернення цього документа, наголосив О. Онищенко. Він також зазначив, що його вразила історія досліджень і така відданість своїй справі німецьких та українських учасників цієї надважливої для нашої історії й культури діяльності. Тож Академія наук, бібліотека  Вернадського, всі шанувальники історії й культури сподіваються на продовження проекту, висловив надію О. Онищенко, адже є ще багато документів, таємниці яких не розкриті й не вивчені.

Гостям та учасникам колоквіуму було продемонстровано також раритетні документи із зібрання Софійського монастиря, проведено цікаву оглядову екскурсію історичним корпусом Бібліотеки, де зберігаються унікальні історико-культурні фонди: рукописи, стародруки та рідкісні видання, книжкові колекції й зібрання. А в Музичній вітальні вони послухали невеличкий концерт класичної музики у виконанні юного піаніста, який у 14 років уже є лауреатом багатьох конкурсів, Антона Лабік-Пронюка.