25 лютого 2025 року на засіданні спеціалізованої вченої ради НБУВ Д 26.165.01 відбувся публічний захист дисертації Надії Іванівни Любовець на тему «Становлення української мемуарної традиції: історико-бібліографічне дослідження» на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство.

Н. І. Любовець – завідувач відділу теорії і методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень НБУВ – багато років присвятила дослідженню українського мемуарію як яскравого феномену вітчизняної культурної спадщини, важливого джерела вивчення минулого, біографій його діячів і їх комунікації зі своїми сучасниками та представниками наступних поколінь.

У дисертації знайшли узагальнення результати напрацювань дослідниці, опублікованих у численних статтях, монографії «Українська мемуарна традиція: еволюція у вимірах часу (ХІІ ст. – перша третина ХХ ст.)» (Київ : НБУВ, 2024. 504 с., URL : http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0004936 ), розділах колективних праць.

Теоретичні положення, покладені в основу дисертації, носять новаторський характер і є надзвичайно актуальними на сучасному етапі розвитку вітчизняної гуманітаристики. На відміну від численних праць, у яких мемуари і спогади розглядалися майже виключно лише як джерело до історичних або літературознавчих досліджень, Н. І. Любовець здійснено комплексний аналіз українського мемуарію як багатовимірного явища – важливого культурно-історичного і суспільно-комунікативного феномену та набутку вітчизняної рукописної і книжкової спадщини, розкрито витоки й основні етапи його розвитку, формування традиції створення, збереження та побутування різножанрових мемуарних текстів на українських теренах, збагачення їх проблемно-тематичного діапазону, розширення кола авторів та їх інтенцій у спогадовій творчості. Виокремлено основні маркери, що розкривають специфіку й потенціал феномену мемуарів у різні історичні періоди: жанри, автори, інтенції, «герої», види комунікативних зв’язків, тематичні спрямування, – що дало змогу з’ясувати основні етапи еволюції вітчизняної мемуарної творчості, її характерні риси і європейський контекст. Визначено етапи становлення вітчизняної мемуарної традиції – ранньомодерний (Козацька доба), період Українського національного відродження (перша половина XIX ст. – початок ХХ ст.), роки Першої світової війни та Української революції (1917–1921 рр.), часи співіснування і непримиренної боротьби між національним («ВУАНівським») та радянським («істпартівським») дискурсами в українському мемуарному просторі (1920–1930-ті рр.). Наголошено на важливій ролі мемуарів у передачі історичного досвіду, світоглядних і моральних цінностей, формуванні національної пам’яті та ідентичностей в українському суспільстві. За доби Українського національного відродження мемуари відігравали постійно зростаючу роль у політичному й культурному поступі українства, відображаючи погляди суспільних груп і взаємодію особистості й суспільства.

У виступі на захисті Н. І. Любовець особливу увагу звернула на актуальність спеціальної дослідницької уваги до мемуарів як об’єктів складного і масштабного бібліографічного аналізу. Їхній величезний кількісний, жанровий і тематичний діапазон, розпорошений у численних архівних документах, рідкісних книжкових виданнях, археографічних публікаціях на сторінках журналів, збірників, газет, – ще й досі не опрацьовано і не систематизовано. З огляду на це особливої ваги набуває історико-бібліографознавчий підхід до вивчення мемуарів. Він використовує напрацювання бібліографії для евристичного (активного наукового) пошуку мемуарних джерел та розкриття їхнього інформаційного потенціалу з метою подальшої класифікації (розподілу за групами) та впорядкування в межах наукової систематизації, зокрема за хронологічним і тематичним принципами, що полегшує їх подальше дослідження й використання.

Н. І. Любовець наголосила на тому, що важливість історико-бібліографознавчого дослідження мемуарів особливо зростає в умовах стрімкого розвитку цифрової гуманітаристики, яка надає новітні інструменти для впровадження гуманітарного знання в суспільний дискурс. Бібліографічне опрацювання великих масивів мемуарних видань і публікацій, створення їхніх традиційних друкованих бібліографій і електронних реєстрів та архівів є вимогою часу. Над створенням реєстру книжкових видань українських мемуарів нині працює Інститут біографічних досліджень.

Офіційними опонентами на захисті виступили: Олексій Васильович Ясь, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАН України; Ігор Борисович Гирич, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу джерел Нової історії України Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Інна Олександрівна Демуз, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник сектору наукової бібліографії та біографістики Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України. Опоненти відзначили оригінальність і новизну, самостійність, цілісність і завершеність представленої на захист дисертації, її спрямованість на вирішення актуальних наукових проблем і високий науково-теоретичний рівень.

Оригінальність методологічних підходів, якою позначено дисертацію Н. І. Любовець, стимулювала жваву наукову дискусію, у якій взяли участь доктор філологічних наук Галина Андріївна Александрова, доктор історичних наук Тетяна Дмитрівна Антонюк, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України Геннадій Володимирович Боряк, доктор історичних наук Марина Геннадіївна Палієнко, член-кореспондент НАН України Володимир Іванович Попик. Високо оцінюючи здійснене дослідження, вони наголошували на тому, що обгрунтовані у ньому положення можуть і повинні стати теоретичною і методичною основою для подальшої інтеграції, вивчення й систематизації української мемуарної спадщини, широкого впровадження її у науковий і суспільний культурно-інформаційний простір, а також для навчальної роботи.

У ході захисту було відзначено актуальність дисертаційного дослідження, ґрунтовність розробки теми, застосування Н. І. Любовець  новітнього міждисциплінарного методологічного інструментарію, теоретичне і практичне значення представленої роботи.

Члени спеціалізованої вченої ради, які брали участь у засіданні,  одностайно проголосували за присудження наукового ступеня доктора історичних наук Надії Іванівні Любовець. Прийнято рішення про порушення клопотання перед Міністерством освіти і науки України щодо присудження Н. І. Любовець наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство.

Відеозапис захисту дисертації розміщено на інформаційному каналі Інституту біографічних досліджень «Biography. Біографіка. Біографістика» на платформі YouTube. (URL :  https://www.youtube.com/@biography..5055/; інформаційні матеріали – на сторінці Спеціалізованої вченої ради Д26.165.01 (URL : http://www.nbuv.gov.ua/node/6690.

Колектив Інституту біографічних досліджень сердечно вітає Надію Іванівну Любовець з важливою подією у її житті, яка стала підсумком  багаторічних напрацювань і яка символізує визнання її творчого доробку науковим співтовариством!