Видатна українська композиторка, педагог, громадський діяч Леся Василівна Дичко презентувала відділу музичних фондів Інституту книгознавства НБУВ унікальний подарунок - рукописи та репрографії авторських екземплярів власних хорових творів, а саме:

Фантазія "Думка" на сл. Т. Шевченка

2 колядки

Балада "Ой по горі ромен цвіте"

Хоровий концерт "Пам’яті героїв, що віддали своє життя за Україну"

Три мініатюри на слова Т. Шевченка

"Пейзажі" - три мініатюри для сопрано в супроводі органа

"Пам’ять"

"Біля обеліска"

"В ім’я життя"

Симфонія "Привітання життя", друга частина "Шумка" (І редакція)

Симфонічні фрески "Джерело" ("Земле моя") партитура

Щиро дякуємо дарувальниці!

Довідково:

ЛЮДМИЛА (ЛЕСЯ) ВАСИЛІВНА ДИЧКО – композитор, педагог, громадський діяч. Її твори широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах та в концертних програмах світу: США, Канаді, Франції, Великобританії, Німеччині, Данії, Іспанії, Угорщині, Болгарії, Росії, Україні. Після закінчення Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського творче і наукове життя присвячує художнім колективам, мистецьким закладам і хоровим баталіям в Україні та світі: член журі хорового конкурсу ім. М. Леонтовича, оргкомітетів фестивалів «Київ Музик Фест», «Музичні прем’єри сезону», член почесного комітету хорового фестивалю «Золотоверхий Київ», член журі Всесвітнього хорового конкурсу сучасної музики в м. Дебрецен (Угорщина) та голова журі хорового Форуму християнської молоді України (Київ, 1999) тощо. Була членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993–2002) та членом Колегії Міністерства культури і мистецтв України (1996), плідно співпрацює з Київським патріархатом. Л. Дичко є автором 3-х балетів («Катерина Білокур», «Досвітні вогні», «Святкова феєрія»), 2-х хорових опер, 3-х симфоній, 14-ти кантат, 2-х ораторій («Індія Лакшмі» та «Нарекоша ім’я Київ», за які отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка), 4-х Літургій на канонічні тексти та багатьох творів симфонічної та камерної музики, музики до кінофільмів, мультфільмів, 45-ти пісень. Широкий діапазон творчих уподобань композиторки доповнюють і хорові концерти («Французькі фрески», «Іспанські фрески», «Швейцарські фрески», «Українські фрески»), що виявляють ще одну грань її таланту – потяг до живопису, скульптури, архітектури рідної України та самобутніх культур народів світу. В хоровій музиці – улюблений жанр Л. Дичко, продовжила унікальну традицію української авторської духовної музики (Духовні концерти: Ведель–Дичко, Стеценко–Дичко). Саме за твори хорового жанру була неодноразово відзначена почесними нагородами та преміями. Художник яскравого музичного обдарування, Л. Дичко як композитор-мислитель тяжіє до фундаментального філософського узагальнення (Наприклад: опери «Золотослов» та «Різдвяне дійство» (Вертеп), симфонія «Привітання життя» та ін). Учениця та послідовниця Б. Лятошинського, Л. Дичко створила свій неповторний стиль. Домінантою її творчості є універсалізм, що синтезує різні аспекти знань про побудову світу, божественно-духовне начало, історичну правду, загальнокультурні процеси суміжних видів мистецтва. Ім’я Лесі Дичко широко знане в світі, а її творчість належить до найкращих надбань сучасної української музики. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2009) народна артистка України (1995) професор (2009) заслужений діяч мистецтв України (1982) лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1989) лауреат Муніципальної премії «Київ» ім. А. Веделя (2003) 1939 - народилась 24 жовтня у м.Києві 1959 – закінчила Київську школу-десятирічку ім. М.В.Лисенка по класу теорії музики. 1964 – закінчила Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського (клас композиції проф. Д.Данькевича та проф. Б. Лятошинського). 1971 – закінчила аспірантуру під керівництвом проф. Б. Лятошинського та проф. Н. Пейка (Москва). З 1965 – студія при Національній заслуженій капелі бандуристів ім. Д. Ревуцького 1965–1966 – Київський педагогічний інститут (нині Педагогічний університет ім. М. Драгоманова) 1972–1994 – Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) – читала курс історії музики З 1994 – викладач композиції та теоретичних дисциплін в Національній музична академія України ім. П.І.Чайковського. 2002 - викладала в Тегеранському університеті 1989 та 2004 - виступи в Канаді з лекціями, творчими звітами про українську сучасну хорову музику. 2005 – доцент Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського 2009 – професор Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського Член Національної спілки композиторів України, правління Музфонду України, Координаційної ради Національної всеукраїнської музичної спілки, Секретар правління Національної спілки композиторів України, почесний член Національної спілки художників України. Нагороджена: орденами «Княгині Ольги» ІІІ ступеня (1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009), орденом Святої Варвари Великомучениці (2004), орденом Святого Рівноапостольного Князя Володимира ІІІ ступеня 1998), Грамотою Верховної Ради України (1986), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007), Срібною медаллю АМУ(1999), Золотою медаллю АМУ(2009), Почесною грамотою Великої Вченої ради НМАУ ім. П.І. Чайковського (1999), Почесними відзнаками Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2004), «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2005). Посада: професор Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського