22 листопада цього року в Інституті книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського відбулись Книгознавчі студії на пошану Віктора Федоровича Іваницького (1881–1955?) – гебраїста, історика Давнього Сходу, бібліотекознавця, книгознавця та бібліографа, одного із активних організаторів Всенародної бібліотеки України.

Відкриваючи захід, генеральний директор НБУВ, чл.-кор. НАН України Володимир Попик зазначив: «Довгий час ім’я цього видатного вченого-історика замовчувалося, адже він став жертвою репресивних дій радянської влади. Тож перші читання, що вшановують пам'ять Віктора Федоровича Іваницького, мають на меті висвітлити всебічно його науково-дослідну, викладацьку, організаторську та бібліотекознавчу діяльність».

12 років віддав Віктор Федорович Іваницький роботі у Всенародній бібліотеці України, з 1923 року був незмінним заступником директора бібліотеки і певний час навіть очолював її. Саме він розробив на початку 1920-х років стратегічні питання розподілу між відділами багатотисячних фондів, їх опрацювання, підготувавши відповідні інструктивно-методичні матеріали; ініціював створення відділів стародруків, бібліотекознавства, орієнталії; розгорнув бібліотекознавчі та книгознавчі дослідження, заснував аспірантуру. Втім зводити шлях ученого Іваницького лише до бібліотекознавчих питань, на думку Володимира Попика, неможливо, адже він зробив величезний внесок у розвиток сходознавства, гебраїстики, історії церкви.

Постать В.Ф. Іваницького як дослідника Давнього Сходу презентувала присутнім Оксана Василюк, канд. іст. наук, старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Вона проаналізувала пошукову, дослідницьку і перекладацьку діяльність В.Ф. Іваницького в Єврейській історично-археографічній комісії ВУАН, зокрема його наукові роботи, присвячені вивченню рукописних джерел з історії єврейства («О происхождении иудейского эллинизма Александрии» «Иудейско-арамейские папирусы с острова Элефантины и их значение для науки Ветхого Завета») та створення джерельної бази для подальших досліджень. Особливу увагу Оксана Василюк приділила кандидатській дисертації В.Ф. Іваницького «Филон Александрийский: жизнь и обзор литературной деятельности», яка й до нині вважається найбільш глибоким дослідженням прадавніх єврейських текстів біблейського писання.

Доповідь Володимира Буреги, канд. іст. наук, проректора з науково-дослідної роботи Київської духовної академії і семінарії, була присвячена діяльності В.Ф. Іваницького на посаді професора Київської духовної академії. «17 років пов’язують Іваницького з Київською духовною академією – він пройшов шлях від студента до доцента і екстраординарного професора. У Київській духовній академії Іваницький сформувався як вчений і особистість. Тут він у 1911році після публічного захисту дисертації "Филон Александрийский: жизнь и обзор литературной деятельности” отримав ступінь магістра і розпочав читання лекцій з історії Давнього Сходу, викладав біблійну історію, аналізуючи її події з точки зору сходознавства та археології, отримав перший досвід у сфері бібліографії, підготувавши покажчик праць Київської духовної академії за 1905–1915 роки», – зазначив Володимир Бурега.

Зацікавлення учасників студій викликали спогади В.Ф. Іваницького про час навчання в Київській духовній академії. З його мемуарами ознайомив присутніх д-р іст. наук, провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Сергій Білоконь. Він зачитав уривки з мемуарів ученого, в яких той з теплом, а іноді з гумором, згадує про вступ до академії, академічний побут і, безперечно, академію як духовну школу.

Про роль В.Ф. Іваницького та його колег по Київській духовній академії – П.І. Кудрявцева, О.О. Глаголєва, В.П. Рибінського – у розгортанні сходознавчих студій у ВУАН і вивченні візантійського письменства  розповіла д-р іст. наук, професор Київського національного торгово-економічного університету Надія Шип.

Науково-організаційну діяльність В.Ф. Іваницького проаналізувала директор Інституту рукопису НБУВ, д-р іст. наук, професор, чл.-кор. НАН України Любов Дубровіна. Вона підкреслила, що саме В.Ф. Іваницький був першим, хто опрацьовував теоретичні питання бібліотекознавства та організації науково-дослідної діяльності в бібліотеках; обґрунтував поняття «національна бібліотека» і «наукова бібліотека»; розробив концепцію єдиного національного бібліотечного фонду та концепцію підручної бібліотеки; опрацьовував питання розподілу фондів, укладав інструкції та методичні поради; ініціював організацію мережі академічних і наукових бібліотек, об’єднання їх працівників, створення зведених каталогів; обґрунтував базові та організаційні засади підготовки наукових працівників – бібліотекарів вищої кваліфікації та започаткував аспірантуру у ВБУ. (Історія Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. 1918-1941).

Величезним є наукова спадщина В.Ф. Іваницького як книгознавця. На цьому наголосила директор Інституту книгознавства НБУВ, д-р іст. наук, професор Галина Ковальчук. За словами доповідачки, авторству В.Ф. Іваницького належить розроблення теоретичних питань щодо визначення стародруків, рідкісних і цінних видань, їх обліку, опису, зберігання, організації відповідних колекцій; обґрунтування поняття «першодруки», а також ідея не розпорошеності фондів стародрукованих і рукописних видань та ідея організації фондів відділу орієнталії й каталогізації книжок, надрукованих єврейським шрифтом. Свої концептуальні погляди В.Ф. Іваницький викладав у наукових статтях. «За життя Іваницький опублікував трохи більше 30-ти концептуальних наукових праць. Ще є багато розпорошених джерел, у т. ч. й архівних документів, які можуть доповнити новими гранями портрет вченого Іваницького. Усі вони потребують ґрунтовного дослідження», – зауважила Галина Ковальчук.

Ольга Степченко, канд. іст. наук, завідувач відділу Інституту рукопису НБУВ, запропонувала всім, хто має намір вивчати біографію і наукову спадщину талановитого вченого, керівника, теоретика і практика бібліотечної справи В.Ф. Іваницького, звернутися до документів, що зберігаються в архівних фондах НБУВ. Це, зокрема, такі праці, як: інструкція «Організація книжкових фондів спеціалізованих відділів», програмна доповідь В.Ф. Іваницького на Першій міжнародній конференції наукових бібліотек, стаття «Підготування наукових бібліотекарів і взагалі наукових робітників у галузі бібліотекознавства та бібліографії», Положення про аспірантів у галузі бібліотекознавства та книгознавства т а інші. Ольга Степченко зазначила, що окремого особового фонду В.Ф. Іваницького в Інституті рукопису НБУВ немає, однак інформацію про нього можна знайти в деяких документах, листах, спогадах, що зберігаються в особових фондах С.І. Маслова, С.П. Постернака, Ф.І. Титова, М.А. Плевако, Б.І. Зданевича.

30-ті рр. минулого століття – складний період не лише для В.Ф. Іваницького, якого було звільнено з посади у 1933 році під час «чисток», а й для самої Бібліотеки. Свідченням тому – записи, зроблені тодішнім завідувачем відділу рукописів ВБУ, літературознавцем і мовознавцем П.М. Поповим у його робочих щоденниках. Про це учасникам читань розповіла канд. іст. наук, провідний науковий співробітник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Анастасія Чередниченко. Вона підкреслила, що ВБУ стала віддзеркаленням подій, пов’язаних із закінченням періоду українізації і початком повного домінування радянської ідеології. «І хоча наукова робота в бібліотеці ще продовжувалась, утім із нотаток П.М. Попова видно, що відбувалося відчутне зміщування акцентів у роботі. Бібліотека перетворювалася в ідеологічну установу», – підсумувала доповідачка.

На завершення студій науковий співробітник Інституту бібліотекознавства НБУВ, керівник прес-служби НБУВ Лідія Поперечна виклала свої міркування щодо реалізації демонстраційного проекту «Особистості НБУВ» до 100-річного ювілею Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Під час заходу демонструвалася презентація «Цій бібліотеці я віддав кращі роки свого життя», а також експонувалася виставка видань В.Ф. Іваницького та літератури про нього.

У підсумку було прийнято одностайне рішення про видання збірника доповідей учасників книгознавчих студій.

Прес-служба НБУВ