Повномасштабна війна, розв’язана проти України російськими загарбниками, прикувала до нас увагу всього світу. Гуманітарна спільнота стурбована і вбивствами та іншими насильницькими діями проти громадян нашої держави, і жахливими наслідками обстрілів та бомбардувань території України, які, крім руйнацій міст і сіл, позбавлення мешканців житла, призводять також до величезних втрат історичних і культурних цінностей. Духовні скарби, як відомо, не мають кордонів, культурні надбання однієї країни збагачують духовний світ людства, локальна їх втрата означає втрату для всього світу.

Бібліографічне товариство Америки — міжнародна міждисциплінарна наукова членська організація, яка сприяє вивченню книг та інших текстових артефактів у традиційних і нових форматах – запросило до участі у своєму зібранні представника Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Інтерес учасників зустрічі був широким. Їх цікавили багато питань: що робить рідкісну чи цінну книгу українською? Як створювалися ці книги і хто їх створював? Для кого вони були призначені? Як збиралися колекції цих книг на українських землях, коли тривалий час українська історія не мала незалежної держави? Які труднощі довелося подолати колекціонерам і бібліотекарям, щоб знайти, придбати та захистити ці книги? Де були головні центри колекціонування в Києві? Що чекає на ці пам’ятки української культурної спадщини сьогодні, під час війни? Як дбати про збереження унікальних історичних цінностей, які має у своїх фондах бібліотека, в умовах загрози ворожих нападів та обстрілів?

На ці запитання розгорнуту відповідь американським колегам дала у своїй доповіді-презентації (в режимі онлайн) директор Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського доктор історичних наук Галина Іванівна Ковальчук.

Знайомимо з тезами її доповіді. Саму презентацію можете переглянути на каналі YouTube за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=j0jVC0fMM7w 

• Рідкісні й цінні книги у фондах найбільшої бібліотеки України – Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, що входить у двадцятку найбільших бібліотек світу, ми називаємо також «книжкові пам’ятки та їх колекції». Цей термін – «книжкові пам’ятки» – розповсюджений на пострадянському просторі із середини 1980-х років, застосовується в тих випадках, коли книга є не лише рідкісною в розумінні малої кількості існуючих в світі примірників видання, але й має цінність історичної пам’ятки. Наприклад, це можуть бути перші чи прижиттєві видання класиків літератури науки, мистецтва; книжки, видані в переломні для історії роки, вони є сучасниками тих подій і безпосередньо відбивають ті події; це можуть бути шедеври поліграфії та книжкового мистецтва, книги незвичних форматів чи книги на незвичайних матеріалах; це можуть бути також примірники з автографами або мистецькими екслібрисами видатних особистостей, чи цікавими маргінальними записами на сторінках. Книжковою пам’яткою може бути і бібліотечна колекція в цілому, за приналежністю видатній особистості чи історичній установі (меморіальна колекція), або як цінне за різними ознаками зібрання: віком книжок (хронологічні колекції), походженням видань з відомої фірми чи друкарні (видавничі колекції), шрифтом видань (колекція видань кириличним, тобто старослов’янським шрифтом), мініатюрним форматом.
• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ) була створена як Національна бібліотека Української держави в серпні 1918 року наказом гетьмана України Павла Скоропадського за клопотанням академіків і професорів М. Василенка, В. Вернадського, А. Кримського, С. Єфремова, Г. Житецького, В. Кордта (з травня 1919 називалась Всенародна бібліотека України, і далі неодноразово змінювала назви). З тих далеких часів і по сьогодні вона підпорядкована Національній академії наук України, але є не лише науковою установою, в складі якої сьогодні функціонують наукові інститути, відділи тощо, але й дійсно Національною бібліотекою країни, з відповідними функціями. Серед них, зокрема, збереження документальної спадщини нації; створення страхового фонду суспільно значущих першоджерел інформації; ведення національної бібліографії; участь у формуванні та реалізації національної інформаційної політики; науково-методичне керівництво бібліотечною галуззю, репрезентація країни в профільних міжнародних об'єднаннях та асоціаціях.
• Безумовно, одним із пріоритетів установи є збирання й бібліографування україніки. Ще в 1920-х роках почались дискусії про український бібліографічний репертуар або про національну бібліографію України, які мали продовження після тривалої перерви з 1990-х років, після проголошення незалежності України. Створено каталог україномовної книги з 1798 року, часу виходу «Енеїди» Івана Котляревського, першої книги, надрукованої українською мовою, і до 1923 року, тобто до початку державної реєстрації друку України. Хоча й і до того, впродовж XVII–XVIII століть, в українських друкарнях випускали книги так званою староукраїнської мовою, переважно твори вітчизняних мислителів та письменників. А українська книжність загалом має понад тисячолітню історію, за літописними джерелами в 1037 році в Софійському соборі Києва князем Ярославом Мудрим була заснована перша бібліотека на Русі.
• НБУВ, як і інші великі бібліотеки, що зберігають рукописні книги, випускає їхні каталоги; вийшли каталоги рукописних книг ХІ–XVI століть. У першій половині 1980-х років у Львові вийшов каталог стародруків, надрукованих на території України, тобто видань XVI–XVIII століть, укладений Я. Запаском та Я. Ісаєвичем, перед тим – каталог українських видань гражданським шрифтом С. Петрова. НБУВ випустила також 11 томів каталогу «Книга в Україні» з 1861 по 1917 рік, де зафіксовано тисячі назв видань українською та російською мовами на території України.

Але, звичайно, українські бібліотеки, і зокрема НБУВ, як універсальна наукова бібліотека, збирають і зберігають не лише українські книжки, але й усі види видань різними мовами, різних часів і народів, документи на різних носіях. На сьогодні фонд бібліотеки складає понад 16 млн примірників. Розробляючи засади створення в країні Державного реєстру книжкових пам’яток України як частини Державного реєстру національного культурного надбання, ми передбачили фіксацію в цьому документі наявності всіх книжкових пам’яток у державних сховищах України, незалежно від місця створення чи мови. Це довготривале завдання.

• Активне комплектування фондів колекцій НБУВ, у тому числі  ретроспективних, відбувалось із самого початку створення бібліотеки. Тоді десятками й сотнями тисяч надходили на зберігання націоналізовані радянською владою книжкові зібрання, зокрема й найдавніших монастирів Києва – Софійського, Києво-Печерського, Михайлівського Золотоверхого, Видубицького, Нікольського, а також понад стотисячна бібліотека Київської духовної академії, приблизно такої ж кількості бібліотека Київського університету Святого Володимира, інших установ, а також багато приватних бібліотек – як через купівлю, так і у вигляді дарів. Нині готується до друку два випуски довідника історичних колекцій у фондах НБУВ – релігійних установ та приватних бібліотек, де буде уніфіковано подано інформацію про кожне вціліле зібрання або зібрання, що нині реконструюється. Попередній випуск такого довідника, присвячений бібліотекам дореволюційних навчальних закладів Києва у наших фондах, вийшов друком у 2020 році. Всі наші видання публікуються також на порталі НБУВ, вони вільно доступні в інтернеті. В цьому випуску, зокрема, подано компактну інформацію про бібліотеки Колегії Павла Галагана, інституту шляхетних дівчат, Комерційного інституту, київських гімназій і училищ, а головне – Київського університету Святого Володимира (нині Київський університет імені Тараса Шевченка), з усіма давніми бібліотеками, що в різний час увійшли до книгозбірні університету. Серед них бібліотека останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського «Collectio Regia», родові бібліотеки магнатів Правобережної України, зібрання Кременецького єзуїтського колегіуму, Волинського ліцею, Бердичівського монастиря босих кармелітів, графів Хрептовичів; багатотисячні основні фонди самого університету, сформовані в ХІХ – на початку ХХ століть, а також бібліотеки професорів університету. У 1930-х роках до бібліотеки надійшли цінні величезні комплекси історичних зібрань з Житомира та Кам’янець-Подільського. Закривались установи, і їх бібліотеки передавали НБУВ.
• Ще 100 років тому, відповідно до практики європейських бібліотек, у НБУВ було створено спеціалізовані відділи рукописів, стародруків, карт, нот, україніки, орієнталії та інші, в які з історичних зібрань виокремлювались певні книжкові пам’ятки, що розподілялись по нових штучних колекціях. Так, у відділі стародруків НБУВ сформовані колекції інкунабул (видань XV століття, 525 примірників, 488 назви), палеотипів (видань першої половини XVІ століття, понад 2,5 тисячі примірників), кириличних стародруків, стародруків латинським шрифтом, у тому числі видавничі колекції Альдів з Венеції, французької фірми Етьєнів, голландської фірми Ельзевірів. У 1929 році створено також підвідділ раритетів, сьогодні – колекція рідкісних видань, де збирали найкращі світові видання класики, подарункові видання – шедеври поліграфії та книжкового мистецтва, малотиражні чи знищені цензурою видання, примірники з автографами видатних особистостей. Пізніше сформували колекцію мініатюрних видань, листівок. Окремо намагались, що не завжди вдавалось з огляду на постійну нестачу приміщень, комплексно зберегти бібліотечні зібрання давнини.

Штучно сформовані фонди іноземних видань ХІХ – початку ХХ століття нині зараз зберігаються у відділі бібліотечних зібрань Інституту книгознавства. Американських давніх видань у нас, на жаль, обмаль, і взагалі фонд англомовних видань ХІХ століття у відділі бібліотечних зібрань складає всього 2,5 тисячі примірників книг і журналів – такою була історія України, тут популярними серед іноземних мов у ті часи були польська, французька, німецька. На всі колекції НБУВ існують каталоги, як традиційні колись карткові, так сьогодні електронні на порталі бібліотеки, що продовжуються, а також є друковані каталоги по фонду відділу стародруків – інкунабул, палеотипів, альдин, кириличних стародруків, стародруків гражданським шрифтом, книг з автографами і екслібрисами з колекції рідкісних видань.

• Робота у відділі стародруків та рідкісних видань свого часу дала нам можливість, вивчивши відповідний досвід, усвідомити, що книгознавча і бібліотечна галузі вступили в такий період свого існування, коли численні різноаспектні дослідження і накопичений величезний емпіричний матеріал потребували теоретико-методологічного узагальнення й трансформації в теоретичне знання. Ми запропонували весь комплекс роботи в бібліотеках зі збереження, обліку, опису, дослідження історії створення видань та побутування їх примірників (адже кожен з них мав свою долю), введення в науковий обіг цих книжкових пам’яток назвати книжковим пам’яткознавством (від терміну «книжкові пам’ятки»), адже якщо існує певне явище, то має бути рано чи пізно сформована відповідна наукова дисципліна, що його вивчає, а робота з рідкісними і цінними книгами безперечно має свою специфіку і заслуговує на виокремлення цієї діяльності в бібліотеках серед іншого.
• Крім відділу стародруків, до складу створеного в 2015 році Інституту книгознавства НБУВ входять також відділи бібліотечних зібрань та історичних колекцій (про найбільші зібрання цього відділу вже сказано), зарубіжної україніки, образотворчих видань, музичних фондів.

Відділ зарубіжної україніки було створено на базі спецхрану, що існував у великих бібліотеках Радянського союзу, де зберігались заборонені через ідеологію книжки, як радянські, насамперед українські, так і значною мірою видання капіталістичних країн, багато з яких вважались ворожими. Сьогодні в цьому відділі переважно закордонні видання української діаспори, а також зарубіжна література, що змістом стосується України, переважно українською та англійською мовами. У відділі також зберігаються колекції Українського Народного Дому з Торонто, бібліотека Ярослава-Богдана Рудницького, зібрання періодики діаспори, а також масив забороненої колись літератури, переданий Службою безпеки України. Співробітники займаються укладанням тематичних бібліографічних покажчиків (за останні роки видано 3 таких покажчики – до 125-річчя масового переселення українців до Канади, про мову і народну культуру українців Канади та покажчик бібліографічних джерел зарубіжної україніки), а також створенням бази даних статей діаспорної періодики.

У відділі музичних фондів зберігається понад 225 тисяч нотних видань і рукописів, це найбільша в Україні та одна з найбільших у світі нотниць. У відділі образотворчих мистецтв зосереджені колекції плакатів, кіноплакатів, поштових листівок, є унікальна колекція гравірувальних дошок, з яких друкували гравюри в стародруках.

За 8 років наукової діяльності Інституту, що ґрунтується переважно на розкритті фондів цих відділів, співробітниками підготовлено і надруковано 25 окремих видань, серед яких каталог мідних гравірувальних дощок XVII–XVIIІ століть, монографії про Український науковий інститут книгознавства 1922–1936 років, про бібліотечні зібрання в складі бібліотеки Києво-Печерської лаври, про друкарню Бердичівського монастиря, колективні монографії з історії книжкової культури України, з досвіду дослідження історико-культурних фондів Інституту книгознавства за 2000–2020; наукові каталоги українських плакатів і кіноплакатів, книжкових знаків, музичної Шевченкіани; перевидання пам’яток давнини. Цього року плануємо видати колективну монографію з атрибуції та експертизи книжкових пам’яток, монографію про стиль бароко в українських стародруках, каталог колекції європейських гравірованих портретів XVI–XIX століть, а також бібліографічний покажчик українознавчих праць американського бібліотекаря і книгознавця Едварда Касинця. Крім друкованих видань, співробітники постійно працюють над створенням і вдосконаленням електронних ресурсів, і не тільки електронних каталогів, але й інших проектів, наприклад, поштових листівок із зображенням Києва початку ХХ століття чи ілюстрованого довідника історичних колекцій бібліотеки.

• Збережені впродовж століть книжкові пам’ятки та історичні колекції, як і сучасний фонд НБУВ, нині знов опинились під загрозою. Під час другої світової війни й окупації України німецько-фашистськими військами найцінніші колекції було вивезено до Уфи (Башкирія). Вони повернулись після війни, але деякі пам’ятки було втрачено: вивезено в Німеччину чи загинуло при транспортуванні до Уфи. Здавалось, таке ніколи більше не повториться. Проблем і так було завжди багато, в тому числі й хронічна нестача бібліотечних сховищ. Але за рік російської агресії серйозно постраждало кілька бібліотек України, насамперед Херсонська обласна універсальна бібліотека, харківські бібліотеки та інші. 10 жовтня 2022 року вибухом в центрі Києва на розі вулиць Володимирської та бульвару Шевченка та на дитячому майданчику у Парку Шевченка було пошкоджено вікна і в нашій бібліотеці, і в Музеї імені Ханенків, і в Національному університеті імені Т. Шевченко та його бібліотеці, і в багатьох інших історичних спорудах поруч. Найбільш цінні раритети ми заховали ще на початку російської агресії, але все не заховаєш, не вивезеш; ми не очікували такого, обстріли столиці тривали щодня. Війна ще не закінчилась, проте життя триває і ми працюємо.
• Безумовно, в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського є й інші напрями діяльності, і крім суто бібліотечних відділів тут працюють інститути рукопису, архівознавства, біографічних досліджень, бібліотекознавства, інформаційних технологій, Фонд президентів України, Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів влади, національна юридична бібліотека, наукові відділи. Але в одній лекції всю різноманітну діяльність НБУВ не охопити. Це й потужна електронна бібліотека «Ukrainica», і цифрова бібліотека історико-культурної спадщини, і Репозитарій НБУВ eVerLib, і електронні архіви Михайла Грушевського, Тараса Шевченка, електронні каталоги та бази даних, електронні виставки, реферативна база «Україніка наукова», повнотекстова «Періодика України», сайти наукових періодичних видань НБУВ, бібліометрика української науки та інше.

Галина Ковальчук запросила іноземних учасників заходу знайомитися з ресурсами порталу nbuv.gov.ua, а після перемоги України у війні з Росією – завітати на екскурсію до Києва та Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.