І знову нас запрошують на міжнародну розмову, знову цікавляться справами в Бібліотеці та станом збереження наших фондів. Бо кожна сучасна мисляча людина розуміє вагу й важливість історичної та культурної спадщини для цивілізаційного розвитку суспільств. Як і те, що бомби й ракети, котрі летять на об’єкти гуманітарної сфери, цілять у майбутнє людства.

Нещодавно в Національній бібліотеці Аргентинської Республіки імені Маріано Морено відбулись ІУ Національні збори закладів із старовинними та рідкісними колекціями. Як і більшість таких заходів, Збори вкотре звернулись до питань збереження та охорони за допомогою найсучасніших бібліотечних технологій тих матеріалів, у  яких відображено різні події, ідеї та періоди розвитку країни. Такі матеріали вони прагнуть зробити максимально  доступними для громадськості як можливість осягнути й переосмислити загадки нашої спільної культури.

До участі в обговоренні цієї тематики була запрошена директор Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського доктор історичних наук Галина Іванівна Ковальчук. Вона виступила на заході з доповіддю «Дослідження рідкісних і цінних книг в Інституті книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського».

Знайомимо з тезами її доповіді, а також додаємо відповідну презентацію.

• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) – найбільша бібліотека України, створена в 1918 році, тобто має вже сто п’ять років літочислення. Серед понад 16-мільйонних фондів бібліотеки близько чотирьох мільйонів становлять рідкісні та цінні книги, і не лише, зрозуміло, українські, але й з різних країн, переважно європейських. Є й книги з Аргентини, щоправда, не стародруки.
• Перші теоретичні розробки щодо стародруків, рідкісних і цінних видань, їх обліку, організації відповідних колекцій, які на багато десятиріч визначили цей напрям діяльності бібліотеки, здійснив заступник директора і одночасно заввідділом стародруків Віктор Іваницький ще 100 років тому. У 1920–30-х роках були організовані колекції кириличних стародруків, тобто видань 16–18 століть, опублікованих старослов’янським шрифтом, насамперед українські видання. Комплектували колекції іноземних стародруків, і підготували науковий каталог інкунабул – видань ХУ століття. Колекція інкунабул нашої бібліотеки нараховує 525 примірників. Пізніше підготовлено ґрунтовний каталог палеотипів (видань першої половини 16 століття, понад 2500 примірників), альдин – видань італійського друкаря Альда Мануція та його нащадків.
• Основні масиви рідкісних і цінних книг, які ми називаємо також книжковими пам’ятками, зберігаються в історико-культурних фондах спеціалізованих відділів, таких, як відділ стародруків та рідкісних видань, відділ історичних колекцій, відділ зарубіжної україніки, відділ образотворчих мистецтв, відділ музичних фондів (це відділи в структурі Інституту книгознавства НБУВ). Кожен з них має свій фонд, читальний зал, каталоги (карткові, частково друковані, електронні), свій штат спеціалістів.
• У структурі нашої бібліотеки є й інші наукові інститути – Інститут рукопису, Інститут бібліотекознавства, Інститут архівознавства, Інститут інформаційних технологій, Інститут біографічних досліджень. Адже Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського підпорядкована Національній академії наук України, при якій вона була створена, і наукова робота є обов’язковою для певної категорії співробітників. При бібліотеці є аспірантура й докторантура, спеціалізована вчена рада для захисту дисертацій, фахові наукові видання – журнал «Бібліотечний вісник», наукові щорічники «Рукописна та книжкова спадщина», «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського», «Українська біографістика» тощо.; щорічно на власній поліграфічній базі друкуються і інші наукові видання співробітників, зокрема монографії, наукові каталоги, бібліографічні покажчики.

До початку війни, яку підступно розпочала Росія проти України минулого року, в кожному відділі Інституту було близько 10 співробітників, що дозволяло на належному рівні обслуговувати читачів, поповнювати електронні каталоги і створювати наукові детальні друковані каталоги, зберігати фонди і проводити наукові дослідження раритетів та їх колекції. З початком війни частина співробітників виїхали з України, тим, хто залишився, працювати стало складніше. І через зменшення кількості штату, і через складні умови: загроза Києву, бої на підступах до нього, окупація передмістя в перші місяці, часті повітряні тривоги, обстріли міста ракетами та дронами, руйнація будинків, у т. ч. житлових, а також музеїв, бібліотек, (наша теж постраждала внаслідок вибуху в центрі Києва 10 жовтня 2022 року), лікарень, доріг, нищення енергоструктури, адже взимку, у ХХІ столітті, держава опинилась у темряві, годинами без електрики. Все це ніяк не сприяє розвитку інформаційної та наукової справи і якісному обслуговуванню користувачів бібліотек. В таких умовах працювати, проводити наукові дослідження, якісно обслуговувати читачів, продовжувати вести електронні каталоги нелегко, але ми працюємо!

• Наукова робота здійснюється в рамках трирічних наукових тем. Так, 2015 року відділи Інституту завершували попередні теми, пов’язані зі створенням електронних ресурсів на спеціалізовані фонди – стародруки, рідкісні та цінні книги ХІХ–ХХ ст., журнали ХІХ ст. і журнали української діаспори в світі ХХ ст., плакати, поштові листівки, ноти, грамплатівки першого періоду звукозапису, історичні колекції, що зберігаються у фондах відділів Інституту, а також цифрові колекції книжкових пам’яток. Працювали також над об’єднанням ресурсів книжкових пам’яток у єдиний Державний реєстр національного культурного надбання України. Крім того, було підготовлено і 2014 року видано друком унікальний каталог мідних дошок українських друкарень ХУІІ–ХІХ століть, а 2015 року випущено монографію про Український науковий інститут книгознавства, який діяв у Києві в 1920-х – до середини 1930-х років.
• У 2016–2018 роках  Інститут книгознавства розробляв тему «Історія книжкової культури України». Концепція теми – через вивчення конкретних примірників, видань, колекцій дослідити діяльність певних друкарень, склад давніх бібліотек, збережених донині, і на цій основі показати картину історії книжкової культури того чи іншого періоду, регіону, тобто вийти на узагальнення, сформулювати характерні риси книжкової культури. Під книжковою культурою ми розуміємо не лише історію видань, але й їхнє редакційно-видавниче і художнє оформлення – наявність передмов і післямов, коментарів, повнота вихідних відомостей, зручність їх розташування в книзі, додатки, виправлення помилок, а також наявність ілюстрацій, що пояснюють текст, чи художніх оздоб, які прикрашають книгу, роблять її естетичною, можливо – шедевром поліграфії та бажаним предметом для збирання бібліофілами. З іншого боку, ми розглядали культуру розповсюдження книг, тобто культуру ведення каталогів. Третій блок – культура користування книгами, тобто читання, що можна простежити завдяки маргінальним записам на полях давніх книгах, печаткам старих бібліотек, екслібрисам.

Результатом виконання теми стала підготовка і публікація впродовж трьох років 10-ти окремих видань, в т. ч. каталог кіноплакатів, тобто друкованих афіш кінофільмів, ґрунтовний опис яких дозволяє вивчати історію кіно; каталог екслібрисів колекції рідкісних книг; 400 статей чи тез, 340 доповідей. Особливо варто відзначити колективну монографію співробітників Інституту книгознавства «З історії книжкової культури України: дослідження ретроспективних книжкових, образотворчих, музичних видань та історичних колекцій з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». Варто додати, що всі наші друковані видання представлені також в електронній копії на порталі бібліотеки в Репозитарії http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib.

• Ще одна колективна монографія присвячена науковій діяльності відділів, що входять до складу Інституту книгознавства, за останні 20 років. Тут розкрито основні напрями досліджень Інституту, а також є розділ про теорію та історію книгознавства, книгознавчу термінологію, книжкове пам’яткознавство як наукову дисципліну та практичну бібліотечну діяльність з рідкісними й цінними книгами або книжковими пам’ятками.

Обґрунтування книжкового пам’яткознавства ми запропонували ще на початку 2000-х років в серії статей, монографії та в  докторській дисертації «Теорія та практика книжкового пам’яткознавства ХХ століття», як окремий історико-книгознавчий напрям діяльності в бібліотеках з рідкісними та цінними книгами і відносно самостійну наукову дисципліну, що вивчає книжкові пам’ятки. На моє переконання, якщо існує певне явище, достатньо вагоме й важливе, то рано чи пізно має оформитись наукова дисципліна, яка його вивчатиме. Вважаємо, що різноаспектні дослідження та накопичений величезний емпіричний матеріал потребували науково-методологічного узагальнення та трансформації в теоретичне знання, назване «книжкове пам’яткознавство». Саме в руслі книжкового пам’яткознавства ми вивчаємо фонди рідкісних і цінних книг.

• Інша тема, яку вивчав Інститут книгознавства в 2019–2021 роках, – «Атрибуція та експертиза як складова дослідження книжкових та інших бібліотечних пам’яток: основи теорії та практика» – виявилась не лише цікавою, як і передбачалось, але й результативною. Насамперед, було виявлено серед вітчизняних видань 18 – початку 19 століть з фондів Інституту книгознавства кілька видавничих фальсифікатів, тож запропоновано відповідну методику дослідження стародруків з метою пошуку подібних підробок. Результатами виконання теми стала публікація кількох фундаментальних бібліографічних монографій з історії книжкової культури України, при виконанні яких активно використовувались атрибуція та експертиза книжкових пам’яток, а саме: монографія, присвячена Бердичівській друкарні босих кармелітів, що діяла в 1758–1844 роках, 652 сторінок форматом folio, з ілюстраціями. Книги тут видавались латинським шрифтом, а належала друкарня одному з орденів католицької церкви. Такою була і є історія України: одночасно існували і співіснують зараз католицька, православна, греко-католицька церкви, які використовували в богослужінні і латинську, і старослов’янську, і староукраїнську мову. Аналогічна робота присвячена історії Луцької домініканської друкарні.
• Потужний науковий каталог «Музична Шевченкіана у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» (1000 сторінок великого формату), підготовлений співробітниками відділу музичних фондів, друком виданий 2019 року. Представлено 4000 бібліографічних описів музичних творів і народних пісень, пов’язаних з іменем Тараса Шевченка, видатного українського поета, письменника, художника.

Ще одна монографія співробітників музичного відділу – «Нотне видавництво Генріха Їндржишека: 1902–1919». На початку ХХ століття це було друге за обсягом видавництво нотних видань в Україні, досі маловідоме. Авторам вдалось розшукати за різними джерелами інформацію про 1422 видання. Як бачимо, розповсюдження одержав жанр наукових видань – бібліографічна монографія, де першу частину книги займає наукове дослідження теми, а другу – детальний науковий каталог: або відповідних видань, або примірників з фондів нашої бібліотеки.

• Прикладом такого жанру є і фундаментальна праця «Вільнюські Євангелія 1575–1644 рр. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: дослідження, попримірниковий опис, альбом». Тут розглянуто історіографію вивчення цих видань, запропоновано методику опису, здійснено історико-книгознавче дослідження, що включало і аналіз філіграней на папері видань, художнє оформлення; подано детальний каталог видань та їх примірників з фонду НБУВ. Додатки містять ідентифікатори початкових та кінцевих рядків видань, схеми міграції примірників, таблиці розміщення філіграней, альбом ілюстрацій, альбом філіграней, покажчики згаданих у записах на примірниках осіб, бібліотек, географічних назв, іменний покажчик.
• Опубліковано також каталог додаткових відділів двох історичних зібрань під назвою “Supplement”: бібліотеки останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського “Regia” та бібліотеки Волинського (Кременецького) ліцею, які на початку ХІХ століття зберігались у Кременецькому ліцеї поряд, а з часом були змішані. Укладач каталогу, провівши відповідне історико-бібліотекознавче дослідження, розділила їх і підготувала видання каталогів обох цих відділів. Вивчаємо історію інших давніх українських бібліотек, зокрема бібліотеки Києво-Печерської лаври, а саме особових бібліотек церковних ієрархів, монахів, що увійшли до її складу.
• Загалом у фонді НБУВ збережено багато давніх бібліотек. Тому ми почали готувати відповідні довідники-путівники про такі бібліотеки. Вийшов друком довідник–путівник історичних бібліотек навчальних закладів Києва до ХХ ст., що зберігаються в наших історико-культурних фондах. Готуються наступні випуски: особових (приватних) бібліотек, а також бібліотек релігійних установ – монастирів і закладів духовної освіти.
• Видано друком також 3 бібліографічні покажчики за фондом відділу зарубіжної україніки. Українська діаспора є однією з найбільших у світі, в т. ч. є вона і в Аргентині. Два покажчики тематичні, присвячені різним питанням життя українців у Канаді, де вже понад 125 років існує потужна українська діаспора. Ще одне видання  – це  покажчик другого ступеня, бібліографія бібліографії, присвяченої зарубіжній україніці.
•  Нова наукова тема Інституту книгознавства, яку ми розпочали 2022 року, ще до нападу Росії на Україну, – «Українське книгознавство та книжкове пам’яткознавство: історія, теорія, практика». Минулого року ми провели відповідну секцію на щорічній міжнародній конференції, присвячену історії вітчизняного книгознавства, а цього року плануємо присвятити секцію українській книгознавчій періодиці – запрошуємо бажаючих у жовтні взяти участь.

Водночас основна кількість науковців Інституту книгознавства НБУВ продовжують дослідження рідкісних і цінних книжок та історичних бібліотечних колекцій, і на цій основі вони реально створюють сучасне українське книгознавство. Незважаючи на небезпеку від повітряних обстрілів, продовжуємо приймати і обслуговувати користувачів, переважно науковців; вводимо нові описи книжкових пам’яток в електронні каталоги, створюємо нові електронні виставки та інші електронні ресурси, наприклад, електронну колекцію поштових листівок із зображеннями українських населених пунктів кінця ХІХ – початку ХХ століть; анотовану базу даних статей українських журналів діаспори першої половини ХХ століття.

Але першочерговими є наукові дослідження фондів рідкісних і цінних видань та окремих пам’яток. Нині працюємо над підготовкою наукової монографії «Атрибуція та експертиза книжкових пам’яток: з досвіду Інституту книгознавства НБУВ», що готується в академічному видавництві «Академперіодика». У тому ж видавництві нещодавно вийшов І том наукового каталогу «Європейський гравірований портрет 16–19 століть у фондах НБУВ», вишукане ілюстроване видання. Готується до друку 2-й том. Ще одна монографія, яка має вийти друком найближчим часом, – дослідження стилю бароко в українських стародруках. Це явище ще мало досліджене, але характерне для вітчизняних видань 17-18 століть. Працюємо також над підготовкою до друку бібліографічного покажчика українознавчих праць американського бібліотекаря Едварда Касинця, чиї батьки в 1930-х рр. емігрували із Закарпаття, тобто із західного регіону України, до США.

• У наших планах також – випуск монографії з дослідження філіграней вітчизняних давніх книг; монографії з історії давніх українських бібліотек, зокрема бібліотек католицьких монастирів на території Правобережної України; з історії бібліотеки Київського комерційного інституту початку ХХ століття, а також монографій з історії друкованих плакатів і кіноплакатів. Таким чином, ми вивчаємо не лише ретроспективні книги, але й інші види видань: гравіровані портрети, плакати, листівки, ноти.

Галина Ковальчук висловила сподівання, що досвід дослідників НБУВ зацікавить колег з далекої Аргентини та інших країн Південної Америки. Вона відзначила, що нам навзаєм цікавий їхній досвід, тож фахівці Бібліотеки будуть раді співпраці.