Розглянуто генезу, історичні трансформації, сучасні проблеми та перспективи розвитку ресурсів довідкової біографічної інформації – сукупностей документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо), систематизованих і впорядкованих для швидкого і зручного практичного використання з метою забезпечення потреб суспільства у точних, достовірних історико-біографічних даних про діячів минулого та відомостях про знаних сучасників, необхідних для функціонування сфер освіти й виховання, науки, культури, державного управління. Проаналізовано теоретичний, науково-методичний та організаційний досвід їх нагромадження, систематизації, опрацювання та поширення, який має актуальне значення для розвитку біографічної інформаційної справи в Україні. Увага зосереджена на досвіді формування друкованих і електронних ресурсів довідкової біографічної та біобібліографічної інформації в Україні та значенні його для розгортання інтегрованих, тематичних та регіональних ресурсів, місці і ролі бібліотечних установ у нагромадженні, систематизації, опрацюванні і поширенні біографічної інформації. Монографія призначена для широкого кола дослідників-біографістів: профе сіоналів і аматорів, науковців, викладачів, студентів і аспірантів вищих навчальних закладів, бібліотекознавців, книгознавців, бібліографознавців, бібліотечних та інформаційних спеціалістів, фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій.

З 1 березня 2013 р. у Головному корпусі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського експонується книжково-інформаційна виставка «Визначні мислителі людства: Володимиру Івановичу Вернадському–150», присвячена 150-річчю від дня народження академіка В.І. Вернадського – засновника Національної академії наук України та Національної бібліотеки Української держави.

Українська література, як і кожна література гідного своєї історичної долі народу, є органічною складовою національної духовної культури, більше того – творці художнього світу, вираженого в образному слові, формували базові цінності національної культури, без яких самоусвідомлення і самовизначення українців як нації не могло б відбуватися. Саме на цьому культурному ландшафті проростали державницькі ідеї, духовні прозрівання творців образного слова, нові естетичні напрями, течії, форми.